Казки «Нерозлучні друзі»

Читання й обговорення казки «Нерозлучні друзі»

Жили-були друзі: Сонце, Вода, Камінь і Вітер.

Одного разу вони посперечалися, хто з них наймогутніший.

Сонце промовило:

— Я даю Землі тепло і світло, можу обігріти або спалити! Без мене немає життя.


Вода зауважила:

— А от і ні, це без мене жодна істота не може жити! Я перетворюю камінь на пісок, з легкістю обертаю велетенські електричні турбіни, і саме я даю людям енергію!

Камінь спинив напір Води і твердо вимовив:

— А я можу перегородити річку і створити повінь, або спинити її.

Налетів Вітер і просвистів:

— От хвальки! Та я на всіх вас знайду управу: зруйную кам’яні гори, нажену хмари і закрию Сонце, підніму хвилі на морі, здійму шторм.

Так вихвалялися природні сили один перед одним, доки не зустріли в пустелі Людину, яку мучила спрага. І попросили, щоб вона їх розсудила. Вислухавши їх, Людина відповіла:

— Дякую тобі, Сонечко, що випарувано Воду з моря. Дякую тобі, Вітре, що приніс хмаринки. Дякую тобі, Каменю, що на тобі сконденсувалася водяна пара. Саме завдяки вам я вгамував спрагу. Всі ви могутні та важливі, кожен — по-своєму.

З того часу Сонце, Вода, Камінь та Вітер стали нерозлучними друзями. А Людина навчилася приборкувати сили природи.