Адлер Королів «Стіни плачу»
Не звільняється пам`ять.
Відлунює знову роками
Я зітхну… Запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки – твердині, ні храми –
Скам`янілий чорнозем – постріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далени, аж немов з кам`яної гори
Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна, ХХ століття»
І не рік, а криваве клеймо: «тридцять три».
Пам`ять –нескінченна книга, у якій записано все: і життя людини,і життя країни. Та багато сторінок у нашу історію вписано кривавим і чорним. Особливо вражаючи сторінки, де смертельним шрифтом викарбовано слова: голод, голодомор.
Немає коментарів:
Дописати коментар