Декілька дієвих порад від батьків, як перестати кричати на дитину, щоб не ранити її самоповагу і не зруйнувати душевний взаємозв'язок між вами.
Іноді навіть самі люблячі батьки зриваються. Багато мам і тат підвищують голос, тому що "запрограмовані" кричати - так поступали і їх батьки. Деякі дозволяють собі прикрикнути на дитину тільки в тих випадках, коли дуже засмучені або розгнівані. Подумайте про те, що крик дуже ранить самоповагу і почуття власної гідності дитини, а також миттєво руйнує душевний взаємозв'язок між вами.
Проблему крику можна усунути і знизити емоційну шкоду, що завдається їм.Скажіть дитині, що ви постараєтеся впоратися з собою, щоб перестати кричати на неї, і попросіть допомогти вам в цьому. Дайте малюку дозвіл переривати вас, коли ви починаєте кричати. Запропонуйте свого роду пантоміму - затискати долонями вуха. Крім того, крик можна перервати словами: "Ти кричиш на мене, а це мені неприємно" або "Будь ласка, поговори зі мною спокійно, адже ти любиш мене".
Відреагуйте на це нагадування, удавшись до "перемотування, наладки і повторного запуску", наприклад:
Перемотування. "Спасибі за нагадування, я забула про це, оскільки була засмучена".
Наладка. "Пробач, ти не заслужив, щоб на тебе кричали. Те, що ти зробив, недобре, але і кричати на тебе теж не слід".
Повторний запуск. "Давай почнемо все спочатку. Я засмучена, тому що ти не погоджуєшся зі мною".
Оберігає їх почуття власної гідності, тому що дає їм зрозуміти, що вони не заслуговують такого звернення;
Зміцнює взаємозв'язок, оскільки ми виявляємо повагу до їх потреб і почуттів.
Ось декілька дієвих порад від батьків, як перестати кричати на дитину:
Один мій знайомий замість того, щоб кричати або лаятися говорить співучо: "Ну что це таке?" Без жодного підвищення голосу. І вимовляється, і не шумить :-)
Я сама підглянула у іншої мами, як вона, розсердившись на дочку, що напустувала, замість того, щоб накричати на неї, з перебільшено суворим виглядом погналася за нею із словами "Ось наздожену тебе!" Дочка побігла, мама за нею, і складна ситуація якось непомітно перетворилася на гру.
Дітям будь-якого віку, навіть немовлятам, треба говорити про свій настрій і стан. Обов'язково треба говорити, що у вас поганий настрій або ви втомилися. Вони усе зрозуміють і те, що після цього може послідувати крик і щось подібне, пройде набагато легше для дитини.
Думаю, кричати можна, але в голосі не повинно бути ненависті і агресії, ось що лякає і кривдить глибоко...
Якщо лаєте дитину, важливо говорити про її погану поведінку, вчинок, а не переходити на особистість, не принижувати...
Коли батьки кричать, діти лякаються. Вони сприймають крик як напад, тому або кидаються у бій (огризабться і кричать на нас), або тікають, намагаючись фізично або емоційно піти чимдалі від крику.
Діти вчаться комунікації, імітуючи нашу манеру спілкування. Якщо ми навмисно кричимо на дитину, щоб змусити її робити те, що нам треба, це називається залякуванням. І діти вчаться кричати на інших, щоб змушувати їх робити потрібне. Якщо дорослі кричать на дитину ненавмисно, значить, вони втратили контроль над собою. І малюк розуміє, що кричати на інших - це цілком прийнятний спосіб впоратися зі своїм поганим настроєм.
Нові навички
Наш дозвіл дітям нагадувати про те, що кричати не слід:
Дає їм силу, щоб захиститися від крику, не вступаючи у боротьбу (не рятуючись втечею);
По можливості приділяти собі хоч би година в день: побалуватися в цей час масочкою для обличчя, читанням, улюбленим хобі. Загалом, приділити увагу собі, це заспокоює і повертає радість.
Якщо ви не можете стриматися, щоб не обізвати дитину, то хоч би залишіть при собі всякі "дурень" і "нетяма". Придумайте свою лайку. Наприклад, скажіть малюку: "Ух ти, барабулька конопулька!" Ще можна, замість того щоб підвищувати голос на дитину, скорчити личко або розиграти пантоміму. Можна, розсердившись, заричати або захрюкати... Взагалі, кращий засіб від гніву - гумор!
Уся справа в маминому самопочутті. Щаслива мама - хороша мама. Іноді і потрібно строгим голосом говорити. Але головне щоб дитина знала, що мама її любить. Кожен вечір перед сном говорити малюку це, гладити, обіймати, цілувати. Тоді і строгі ситуації, коли, наприклад, крутить ручки конфорок на печі або щось подібне, сприймаються тільки як окремі ситуації коли мама строга, а не тенденція поведінки. Це у мене так.
Спробуйте замість того, щоб кричати на дитину, заричати або завити...Це дозволить вам не наговорити гидот на адресу малюка, таких, про які ви потім, коли охолонете, шкодуватимете.
Потрібно завжди пам'ятати і підкреслювати це в розмові з малюком, що сам він хороший, тільки повівся погано, негарно і так далі. Не навішуйте ярликів!
Більшість дорослих уміють тримати себе в руках, коли це їм необхідно. Наприклад, ви стримуєтеся при розмові з начальником через страх втратити роботу... З дітьми ми, на жаль, не церемонитимемося. Можливо, ми навчимося конструктивно вирішувати конфлікти з дітьми через страх втратити їх повагу і любов до нас, через страх назавжди одним нашим злим словом зруйнувати довірчі стосунки між нами...
http://www.terrawoman.ua
Немає коментарів:
Дописати коментар